Приватна садиба 'Марущак'


Моршин-карпатська перлина

про курорт Моршин на Прикарпатті



       Невеличке курортне містечко на Прикарпатті під цікавою назвою Моршин відоме, мабуть, мільйонам людей. Цілющі мінеральні джерела протягом століть перетворили його на справжню карпатську перлину. Історики до сих пір сперечаються щодо походження самої назви цього курортного містечка. Одні вважають, що назва "Моршин" походить від Петра Морштина - ймовірного засновника даного поселення, ім"я якого зустрічається в історичних джерелах. Історик Василь Лаба у своїй книзі "Історія Моршина від найдавніших часів до 1939 року", виданої у Львові в 2006 р. припускає походження назви від румунського слова "мурса", що означає "вода з медом". Та серед самих моршинців найпопулярнішою версією є походження назви від словосполучення двох німецьких слів "moor" і "schönes" , що в перекладі означають "красиве болото".
    Археологічні відкриття, зроблені під час археологічних розвідок Інституту суспільних наук в 1975 році під керівництвом Л.Т.Мацкевого свідчать про наявність поселення доби мезоліту на лівому березі річки Бережниця в 2,5 км на північний схід від вокзалу в урочищі Писок. На рівні 5-7 м над рівнем березневого урізу води було знайдено вироби з кременю, уламки пластинок,знарядь та відщепи. Це свідчить про те, що територія Моршина була заселена ще в кінці кам’яного віку, тобто 6-10 тисяч років тому. Очевидно, що поселення входило до складу Київської Русі, а пізніше Галицько-Волинського князівства. Однак перша письмова згадка про Моршин як населений пункт датована 2 січня 1482 р. В судових "актах гродських та земських" згадується, що Моршин та прилеглі села були власністю шляхтича Юхна (Юрія) Нагваздана та входили до складу Польського королівства. На той час це було невеличке село, котре налічувало 12 дворів. Проте, вже в ті часи селяни в Моршині використовували джерела ропи для виварювання солі. Топонімічні назви «баня», які й досі зустрічаються в назвах населених пунктів чи частини міста, свідчать про використання спеціального приміщення – «бані» або «жупи», в яких і випарювали з ропи сіль. Оскільки в часи середньовіччя сіль добували в малій кількості, то вона була доволі прибутковим товаром, то ж займатись солеварними промислами було вигідно і прибутково. Тим паче, що неподалік знаходилось місто Жидачів (Зудеч), в якому був один з найбільших в Речі Посполитій ринків солі. Саме за соляний промисел вирішили взятися тогочасні власники Моршина – шляхтичі Бранецькі, котрі отримали від королівської канцелярії дозвіл на відкриття соляних шахт. Було викопано п'ять шахтних колодязів для видобутку ропи, з якої шляхом виварювання отримувалась сіль. Однак промисел не виправдав себе - моршинська сіль була гіркою та непридатною для вживання, то ж не могла конкурувати з сіллю з інших міст. Соляні промисли ,а з ними й джерела , приходять в занепад. Цікавим є те, що гіркого смаку солі додавав мірабіліт – глауберова сіль. Тільки через століття Глаубер добув мірабіліт хімічним способом, який в Моршині добували натуральним способом. Село залишалось малим та вбогим. Як свідчать хроніки, то роки були неврожайні, то татари своїми набігами руйнували все. Так осінню 1621 та влітку 1622 р.р. татари забрали в ясир чимало моршинців. Кількість обробленої землі зменшилась наполовину. В ІІ половині XVII ст. Моршин залишався бідним селом, де постійно вимокала значна частина полів та луків. В 1692 р. в Моршині нараховувалось 12 дворів. Поселення переходило з рук в руки і часто змінювало власників. Історик Василь Лаба у своїй книзі "Історія Моршина від найдавніших часів до 1939 року" свідчить, що в ХVII ст. власниками Моршина була родина Белзецьких, а від них село перейшло родині Лабенцьких. В 1692 р. Моршин разом з селом Довге належав до маєтків старостини Кішинської (дружини Казимира Лабенського). На болехівському гостинці стояла корчма - атрибут кожного українського села. Біля неї була стайня, в якій подорожні могли на ніч залишити коней. Також в селі була гуральня для виготовлення горілки, в якій також варили і пиво. Над ставком, якого живила річка Бережниця, стояв млин з одним колесом та одним млинським каменем (Лаба В. Історія Моршина від найдавніших часів до 1939 року.-Львів,2006. ст. 10-11). В 1786 р. Михайло-Онуфрій Шептицький продає село новому власнику пану Степану Кунішовичу за 62000 злотих. Власником Моршина був і Францішек Смолька - голова австрійського парламенту, похований, до речі, на Личаківському цвинтарі у Львові. Саме він взяв викуп з моршинців в розмірі 12688 злотих 30 крейцарів за відміну панщини. 
   В 1875 році, з будівництвом через Моршин залізниці Стрий-Станіслав життя села значно пожвавилось, однак Ф.Смолька цим не зумів скористатись, то ж за борги змушений був продати Моршин. З появою нового власника - Боніфація Штіллера, в розвитку Моршина почалась нова епоха. В 1876 р. Боніфацій Штіллер придбав Моршин за 39 тисяч злотих. Як пише у своїй праці про історію Моршина Василь Лаба, новий власник Моршина був сином власника пивоварні в Поморянах, де народився 14 травня 1823 р. У війську дослужився до звання фельдфебеля, потім працював поштовим кондуктором при диліжансах на лінії Львів-Броди. Влітку 1852 р. одружився з львів"янкою Магдаленою Крушельницькою, українкою, донькою Павла та Пелагії. Магдалена мала схильність до торгівлі і разом з чоловіком активно торгувала спочатку галантереєю, музичними інструментами, а згодом і зброєю. Отримані прибутки вкладали у нерухомість та в банківську систему. У 1870 р. Штіллер, як доволі заможний львівський купець, в спілці з іншими започаткував у Львові на вулиці Снопківській цегельню, яка ще до початку ІІ світової війни мала назву Штіллерівка. У 1879 р. Б.Штіллер відпродав магазин зброї своєму помічникові Альфреду Дзіковському. То ж цілком ймовірно, що родич Альфреда, лікар Дзіковський, який гостював у Моршині і запропонував Штіллеру відкрити санаторій. Запрошені Штіллером лікарі В.Пясецький та С.Дзіковський розпочали організацію в Моршині клімато- і водолікування на кшталт західних курортів, котрі були на той час досить модними. В травні 1878 року С.Дзіковський доповідає про можливість організації курорту в Моршині на засіданні "бальнеологічної комісії" в Кракові. Лікар Лютостанський, котрий провів інспекцію Моршина, розповідає про наявність на курорті приміщення на 12 ванн, трьох житлових приміщень для приїжджих, дерев'яного водопроводу. Також він звертає увагу на три джерела з гірко-соленою водою.

      1878 рік став роком першого офіційного лікувального сезону з відкриттям "Закладу для лікування грудних захворювань". З того часу мінеральні води джерел Моршина стають предметом вивчення. Перший хімічний аналіз ропи джерела №1 опубліковано професором Львівського університету В. Радзишевським в 1881 році.
       В 1879 році очищено та впорядковано два шахтні колодязі, котрі названо іменами власника курорту Штіллера та його дружини- джерела "Боніфацій" та "Магдалена" (нині джерела №1 та №2). В цьому ж році виявлено ще одне джерело, котре дає ультрапрісну воду - джерело Матері Божої, або джерело №4. Одночасно в околицях Моршина знайдена торфяна грязь - ("боровина").
   Курортний сезон 1880 року відкрився з новою назвою - "Лікування мінеральними водами та грязями". Воду мінеральних джерел починають застосовувати для ванн, а торфяну грязь - для грязевих ванн та аплікацій. Моршин стає бальнеогрязевим курортом. В 1880-1881 роках зроблені перші спроби внутрішнього вживання вод джерела "Боніфацій", які, очевидно, виявились успішними, тому що з 1883 року ця вода продається в пляшках. Моршин стає відомим, про нього знають не тільки в Австро-Угорщині, а й за її межами. В рекламних проспектах, що виходили перед І світовою війною, Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його "галицьким Спа" та "галицьким Карлсбадом". Про лікувальні властивості моршинської ропи в ті роки писали багато дослідників, прирівнюючи її з водами відомих тоді німецьких, угорських та чеських курортів. Моршинська ропа експортувалась в США, Англію, Італію, Румунію та інші країни. Однак 14 січня 1884 року від серцевого приступу помирає Боніфацій Штіллер. Залізницею тіло було перевезено до Львова та поховано в гробівці поруч з тілом дружини на Личаківському цвинтарі 19 січня 1884 р. Похорон був зроблений за кошти "Товариства лікарів галицьких", якому заповів курорт бездітний Б.Штіллер (хоча в деяких джерелах згадується, що іменем дочки Людмили Штіллер назвав джерело №3 з прісною водою, а іменем сина Адама - шахтний колодязь №5 ???) Саме це товариство активно розбудовувало курорт аж до початку ІІ світової війни. В цей час зростає і кількість населення Моршина: в 1884 р.-214осіб, в 1894 р.-264, в 1904 р.-503 (Лаба В. Історія Моршина від найдавніших часів до 1939 року.-Львів,2006. ст.24).
   В 1930 роках на курорті були збудовані водолікарня, грязелікарня, інгаляторій та бювет мінеральних вод - "грибок", котрий став символом міста, за проектом архітектора Францішка Коцімського (Franciszek Kocimski)- майбутнього професора факультету архітектури Вищої інженерної школи в Щеціні (Польща). В 1935 році за проектом інженера Мар"яна Никодемовича (Marian Nikodemowicz) Товариством галицьких лікарів почалось будівництво "Курортного дому" (Dom Zdrojowy), а вже 1938 року було здано в експлуатацію. На той час це був найкращий санаторій Моршина, відпочивати в якому могли собі дозволити лише заможні поляки. Сьогодні цей санаторій відомий під назвою "Мармуровий палац" і по праву залишається найкращим санаторієм курорту. В 30-х роках ХХ ст. за ініціативою інженера фірми "Сіменс" Павла Новацького(Paweł Jan Nowacki) було електрифіковано курорт.

    Внаслідок реформи в Польщі з 1 серпня 1934 р. Моршин стає центром гміни Стрийського повіту Станіславського воєводства. В 1935 р. розпочато будівництво кам"яної церкви українцями, які проживали в Моршині, про що писали стрийські часописи. Подальшому розвитку курорту завадила ІІ світова війна. В 1939 році в місто прийшла радянська влада. Однак через два роки на моршинську землю ступила нога німецького окупанта. При відступі радянських військ на околиці міста, горі Святий Ян, були розстріляні місцеві жителі, про що нагадує пам"ятний знак (до речі, один з перших в Україні) жертвам НКВС. Околиці Моршина були ареною жорстоких боїв, під час яких було зруйновано електростанцію та ряд будівель; частина місцевого населення вступає до УПА. В санаторії "Курортний дім"(він же "Мармуровий палац") гітлерівці розмістили військовий лазарет, а з приходом в 1944 р. радянських військ в ньому знаходився радянський військовий госпіталь та політвідділ 18 Армії, яким в той час керував Леонід Брєжнєв. З листопада 1943р. по 24 січня 1944р. в Моршині перебувала Головна робоча група України- стуктура Оперативного штабу рейхсляйтера Альфреда Розенберга для окупованих областей (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg für die besetzten Gebiete), яка займалась масовим вивозом культурних цiнностей з окупованих територій, в тому числі, з України. Відступаючи під натиском радянських військ гітлерівці пограбували цінне медичне обладнання, підірвали водогрязелікарню, знищили більше половини санаторіїв та житлових приміщень, розстріляли близько 70 мирних жителів.

   4 серпня 1944 року Моршин було звільнено від німецько-фашистських загарбників. В післявоєнний період приватні пансіонати Моршина були об'єднані в санаторії, котрих на початок 50-х років було дев'ять. В 1948 році Моршин стає селищем міського типу. В 1957 році почала функціонувати моршинська курортна поліклініка. В 1960 році курорт був переданий в управління профспілкам, а в Моршині знаходилась Прикарпатська територіальна рада по управлінню курортами профспілок. Для інтенсивного розвитку курорту виникла потреба в проведені ґрунтовного дослідження запасів мінеральних вод та лікувальних грязей, а також пошук нових родовищ. Великий внесок у вивчення гідромінеральної бази курорту у 50-х роках зробили співробітники спеціально створеної лабораторії, якою керував доктор хімічних наук Ф.П.Горбенко. Був встановлений гідрохімічний режим джерел, визначені умови експлуатації, а також розроблені нові науково обґрунтовані рекомендації по виготовленню різних розведень лікувальних вод з ропи джерела № 1, які й досі не втратили своєї актуальності. Клінічне відділення та лікарі-прктики курорту С.Ю.Пилькевич, Л.Н.Лесик, Я.Г.Гладштейн, Г.К.Бутвін, С.Ф.Кубишин, Л.А.Пиріг, П.Й.Величковський під керівництвом Одеського НДІ курортології та вчених Івано-Франківського та Львівського медичних інститутів займалося вивченням впливу на організм людини моршинських мінеральних вод та лікувальних грязей. У клінічне обгрунтування застосування мінеральної води свердловини № 6 особливий внесок зробили к.м.н., доцент Варивода О.І., к.м.н., заслужений лікар України Стороженко М.О. та професор Середюк Н.М. Вони довели високу терапевтичну ефективність застосування цієї води при хронічних захворюваннях жовчних шляхів та печінки. В 1965-1975 роках на курорті було збудовано їдальню на 800 місць, відділення зв'язку, кінотеатр та Будинок культури. Побудовано сучасний бювет мінеральних вод, розрахований на 6000 людей одночасного відвідування.
     В 1979 році на курорті збудовано новий санаторний комплекс "Пролісок" для батьків з дітьми, який був збудований на кошти всесоюзного суботника. Останній крупний санаторій - "Лаванда" - було збудовано в 80-х роках. В цей час зростає популярність курорту . В 1964 році курорт відвідало 42221 особи, в 1973 -59288, в 1977 - 67137 осіб. Моршин стає курортом всесоюзного значення.
    В час незалежної України, в результаті економічних, соціальних та інших проблем в країні значно зменшилась поступлення хворих в санаторії всеукраїнської оздоровниці. Якщо в 1995 р. на курорті лікувалось 45 тис. осіб, то в 1998 р. лише 25 тисяч.

Моршин сьогодні

   Сьогодні основу містоутворюючої бази міста складає курортне господарство, в якому в даний час зайнято 2329 працюючих. Доповнюють народногосподарський комплекс міста Моршина промисловість, транспорт, капітальне будівництво, установи і організації регіонального значення та ін. Загальна кількість працюючих в місті складає – 3600.
    Найбільшим підприємством курорту є дочірнє підприємство Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», до складу якого входять санаторії «Черемош», «Дністер», «Світанок», «Перлина Прикарпаття», «Лаванда», Бальнеогрязеозокеритолікарня, а також допоміжні установи – Палац культури, підприємства МТЗ( http://morshynkurort.net). Крім санаторіїв ДП ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на території міста діють санаторії ТзОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», ДП«Санаторій Моршинський»( http://morshinskyi.com.uа) , «Санаторій «Мармуровий Палац»( http://www.mpalace.com.ua), пансіонати «Динамо», «Зорецвіт», «Моршин», «Борис», готель «Дюк», МПП «Нік»( http://morshyn-nik.com.ua). Загальна місткість санаторіїв близько 5000 пацієнтів щомісячно. Окрім того, на курорті можна винайняти житло в місцевих жителів. Продаються курсівки на лікування.
      Промисловість міста в основному представляють ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод « Оскар»- обсяг товарної продукції, яку випускає завод становить 76,8 % від загального обсягу випущеної продукції. ПрАТ «IDS Aqua Service» здійснює продаж продукції ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», а також деяких інших виробників через свої філії та офіційні представництва, що розташовані у 17 містах України.
   Важливим фактором розвитку економіки міста стали підприємства, які вирізняються багатогалузевими профілями діяльності, головна мета яких спрямована на обслуговування відпочивальників та місцевого населення. В Моршині зареєстровані суб’єкти підприємницької діяльності: фізичні та юридичні особи; прокатні пункти, перукарні, майстерні, підприємства громадського харчування ( кафе, бари, ресторани), підприємства побуту, діючі об’єкти дрібно-роздрібної торгівлі.
    В місті функціонує Підприємство житлово-комунального господарства Моршинської міської ради, яке займається обслуговуванням комунального житлового фонду; водопостачанням, очисткою стоків та водовідведенням. Теплопостачання Моршина здійснює КП „Моршинтеплоенерго”. Телефонний зв’язок забезпечує цифрова АТС Цеху телекомунікаційних послуг  № 11 Львівської філії ПАТ «Укртелеком», яка також має переговорний пункт, Інтернет. В центрі міста знаходиться поштове відділення, банківські установи(філії) "Банку «Фінанси та кредит», «Приватбанку», Ощадбанку, «Укргазбанку».
    Бюджетна мережа міста складається із наступних бюджетних установ та організацій: 
- НВК «Середня загальноосвітня школа-ліцей» м. Моршина, в якій навчається 559 учнів та працює 48 педагогів;
- Моршинська школа мистецтв, в якій навчається 198 учнів, 35 педперсоналу;
- Дошкільний навчальний заклад №2 комбінованого типу „Сонечко”;
-Моршинська міська лікарня. В корпусах лікарні розташовані 2 гастроентерологічні відділення по 50 ліжок, терапевтичне відділення на 60 ліжок, дитяче відділення на 40 ліжок, заклад для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту на 200 ліжок і поліклініка на 250 відвідувань в зміну;
-Моршинський міський  відділ МНС України у Львівській області, який нараховує 50 штатних працівників та 4 пожежні машини;
-Моршинське відділення Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області налічує 11 штатних працівників та 7 працівників патрульно-постової служби.
-З грудня 2001 року у Моршині діє Лікарня відновного лікування №2 «Говерла" - Центр реабілітації ветеранів ОУН-УПА на 75 ліжко-місць.
    Через місто проходить залізнична лінія Стрий - Івано-Франківськ, Моршин – Львів. В Моршині знаходиться вокзал третього класу, в приміщенні є кафе, бар, готель.
    Місцеве населення міста Моршина складає 6 тисяч осіб, постійного населення і громадян, які перебувають тут на лікуванні, відпочинку, досягає на протязі місяця більше 10 тисяч осіб.
    З 1996 року селище міського типу Моршин стало містом районного значення, а 22 листопада 2002 року згідно постанови Верховної Ради України місто Моршин віднесено до категорій міст обласного значення.

    На території м.Моршина в 2010р. було відкрито відновлений стадіон "Медик", який реконструйований згідно стандартів УЕФА в рамках підготовки до проведення "Євро-2012". А футбольний клуб "Скала" став ще однією спортивною візиткою міста.
   Чимало жителів Моршина увійшли в історію національно-визвольних змагань українського народу ХХ століття. Найбільш відомою постаттю серед них є багаторічний в’язень, дисидент, поет Зіновій Красівський. Історія Моршина пов"язана з іменами Івана Франка, о.Богдара Кирчіва, композитора- автора відомої пісні "Гуцулка Ксеня" Романа Савицького, Степана Бандери, митрополита Андрея Шептицького, Івана Багряного, Василя Стуса, польського історика Романа Афтаназі (Roman Aftanazy).
    Культурно-мистецьку славу Моршину приносять народний ансамбль пісні і танцю „Смерічка” Палацу культури та Зразковий театр української пісні „Джерельце” Моршинської школи мистецтв (www.dzerelce.org.ua).
    Популярністю серед відпочивальників курорту та шанувальників народного мистецтва користуються твори місцевих народних умільців- Софії Лесів, Вікторії Сквири, Івана Приходька.
Щороку в місті проходять музичний фестиваль аматорського мистецтва "Джерела Моршина", міжнародний турнір з боксу серед кадетів "Кубок Карпат".

    Органом місцевого самоврядування є Моршинська міська рада та її виконавчий комітет, які очолює міський голова Руслан Якович Ільницький (з 2006р. http://morshyn-rada.gov.ua). Містами-побратимами Моршина є польські міста Лєско (Lesko), Горинєц (Horyniec-Zdroj) Підкарпатського воєводства та Добегнєв (Dobiegniew) Любуського воєводства. 

В статті використано матеріали з книг: Лаба В. Історія Моршина від найдавніших часів до 1939 року.-Львів,2006 та Варивода І.М., Черкес С.О. Моршин: путівник. 




Создан 04 авг 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником